Previous Entry Share Next Entry
Проблема кількості польських жертв волинської трагедії 1943 року
pan_wit
Боляновський А.
Проблема кількості польських жертв волинської трагедії 1943 року
Наукова періодика України
найправдоподібніше на Волині у 1943 р. загинуло 20 тис. поляків


http://www.day.kiev.ua/ru/article/podrobnosti/utverzhdat-pravdu-ne-ugozhdat-sosedu
Владимир СЕРГИЙЧУК, доктор исторических наук

Ну и что с того, что поляки взяли книгу Владислава и Евы Семашко за основу обвинений украинцев в преступлениях против их нации на Волыни, если инициированная народным депутатом Украины Ярославом Федорчуком
проверка воспоминаний кресовяков в конкретных селах Волынской области дала совсем другие результаты: переговорив с живыми свидетелями тех событий, Иван Пуско установил, что польские авторы завысили потери своих соотечественников в 3,5 раза, а украинские занизили в 17,5 раза.

А еще один исследователь из Волыни Ярослав Царук установил, что многие поляки, которые значатся как жертвы украинского террора, в действительности выехали после войны в Польшу.


http://gazeta.zn.ua/history/volyn-1943-vzglyad-cherez-70-let-_.html
Валентин Яблонский

Большую работу провел волынский краевед Ярослав Царук. Объехав на велосипеде 97 сел, которые упоминают польские авторы, он сопоставил их данные со своими и ужаснулся несоответствиям. Так, по данным Владислава и Евы Семашко, в селах Владимир-Волынского района поляки убили только 80 украинцев, а по материалам опросов Я.Царука — 1454 (причем установлены фамилии 1244 из них). В селах района были уничтожены пять церквей и четыре костела. Если речь идет о поляках, то, по данным В. и Е.Семашко, от рук украинских националистов погибло 1915 человек, а по данным Я.Царука — 430. Кроме того, Я.Царук установил, что на территории Владимир-Волынского района первой совершала нападения на украинские села польско-немецкая полиция, а нападения украинцев на польские села были ответными акциями.


http://www.istpravda.com.ua/short/2011/08/31/53591/
СКАНДАЛ З ЖЕРТВАМИ УПА - ЇХ НЕ МОЖУТЬ ПОРАХУВАТИ

Під час перепоховання останків мешканців польського села Острівки, знищеного загоном УПА 30 серпня 1943 року, відбулася суперечка щодо кількості знайдених останків.
/.../
У Львові створили робочу комісію зі з'ясування обставин розкопок у селі Рівне Волинської області (на території Рівненської сільради Любомльського району знаходиться кладовище Острівків - ІП) , до якої увійшли депутати Львівської обласної та міської рад разом з журналістами, археологами та судово-медичними експертами.
/.../ у результаті перевірки виявилося, що польські археологи більше, ніж удвічі завищили кількість віднайдених останків.
Перерахувавши кількість останків дорослих людей, які помістились в три маленьких труни, експерти довели, що кількість стегнових кісток складає не більше, ніж 86, а це 43 людини. Та навіть ця цифра не може бути остаточною, адже останки дуже роздроблені.
Рештки кісток дітей, на жаль, не вдалось перерахувати, проте польські археологи стверджують, що у двох трунах їх є 93.
"Навіть якщо додати кількість останків дітей, яку оголосили поляки, та дорослих людей, яку підрахували львівські експерти, отримуємо цифру 136, але аж ніяк не 261, про що стверджують польські археологи, - вважає Макітра.

- Керівник польської археологічної служби відповіла, що кожну окрему кістку чи елемент кістки вони вважали за рештки однієї окремої людини.

Вважаю, що розкопки були спрямовані не для визначення точної кількості решток людей, а для їх завищення".

Після роботи львівської комісії на місці розкопок дійти згоди щодо кількості останків з польською стороною не вдалося.
Акт про результати розкопок перепідпише тільки українська сторона з цифрою, яку оголосили експерти зі Львова, тобто 136.
Поляки акт з цифрою 136 підписувати не погодились, вони наполягають на кількості 261.


http://argumentua.com/stati/volynskaya-reznya-tragediya-i-spekulyatsii-chto-imenno-proizoshlo-11-iyulya-1943-goda
Владимир Вьятрович
/.../
Причем размах операции в историографии постоянно растет: в книге Гжегожа Мотыги «Украинская партизанка» говорится о 96 населенных пунктах [33, 328]; во вступительном слове к сборнику документов, изданного Институтом национальной памяти Польши и Службой безопасности Украины в 2005 году, — о 99 [11, 54]; в работе Владислава Филяра — 150 [38, 37-38], о более полутора сотен в монографии Игоря Ильюшина [5, 261], и наконец, у американского историка Тимоти Снайдера приведено наибольшее пока количество — 167 [ 24 207].
/.../
Проанализировав польскую историографию, нетрудно заметить: главным источником информации для таких выводов послужили воспоминания, изданные в сборнике Владислава и Евы Семашко [39].
/.../
Воспоминания, собранные украинскими краеведами Ярославом Царуком, Иваном Пущуком и Иваном Ольховским из этих же мест, часто подают диаметрально противоположную картину событий семидесятилетней давности [8-9;13-22, 25].

Историк Роман Кутовой провел интересное сравнение показаний, записанных в 607 населенных пунктах 11 районов современной Волынской области, упомянутых у Семашко и названных украинских поисковиков.
Число жертв, приведенное польскими и украинскими исследователями, совпадает или несущественно отличается лишь примерно в 20%; примерно для такого же количества случаев расхождение в оценке количества жертв колеблется в диапазоне 20-100%.
В около 60% случаев различия в информации огромны: по количеству украинских жертв доходит до разницы в 50 раз, а по численности польских жертв — даже в 150 раз [6, 102].
/.../

?

Log in

No account? Create an account